НОВОАРХАНГЕЛЬСЬК
Новоархангельськ - селище міського типу, центр району, розташоване на лівобережжі річки Синюхи, за 120 км від обласного центру м. Кіровоград та за 40 км від залізничної станції Тальне, що в Черкаській області. В смт Новоархангельську досить добре розвинена автотранспортна інфраструктура, проте повітряне та водне сполучення відсутнє. Селище розташоване поблизу автошляху Львів-Кіровоград-Знам`янка і має автобусний зв`язок з містами: Кіровоград, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Миколаїв, Вінниця, Хмельницький.
Населення Новоархангельська налічує 6449 чоловік, переважна більшість якого є українці. Представники інших національностей складають менше одного відсотка загальної чисельності.
Історія селища Новоархангельськ сягає своїм корінням в глибину віків. В кам’яну добу тут містилася стоянка первісних людей (пізній палеоліт, 30 – 10 тис. до н.е.). У період середньовіччя (XIV – XV ст.) на місці приміщення сучасної районної газети "Колос" знаходились майстерні ковалів. Під час їх дослідження було виявлено інструменти ковалів, вироби та напівфабрикати. Наразі ці знахідки містяться у фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.
У першій половині XIV століття на території селища Новоархангельськ та села Торговиця містилося золотоординське місто, яке було ставкою монголо-татарського намісника. На сьогоднішній момент археологами досліджено середньовічну баню-хам-мам, гончарні майстерні та кладовище давнього поселення. Ймовірною назвою цього міста було Ябу-город.
В 1362 році в околицях вищезгаданого поселення відбулася славетна битва на Синіх Водах (середньовічна назва річки Синюха), в результаті якої землі Центральної та Північної України були визволені від монгольського панування.
Подальша історія території пов’язана з героїчною добою козаків. На території сучасного Новоархангельська у XVІІІ столітті містився козацький хутір під назвою Синюхін Брід.
Після російсько-турецької війни 1735-1739 років на кордоні з Річчю Посполитою почалося будівництво укріплень, одне з яких отримало назву Архангелгородок. Під керівництвом полковника Миргородського козачого полку Капніста розпочалося спорудження шанця та поселення на лівому березі річки Синюха, навпроти польського містечка Торговиця.
Для заселення даного поселення було укладено договір з польським графом Потоцьким щодо переселення 20 українських сімей з території Поділля. Під керівництвом осадчого козака Давида Звенигородського в 1742 році почалося заселення нового містечка. Цей рік став датою заснування селища.
Козаки Миргородського полку під керівництвом полковника Капніста за проектом інженера де Боскота збудували військове укріплення. Місце для нього вибрали в гирлі лівої притоки Синюхи. Укріплення мало форму неправильного п`ятикутника. В кожному кутку були земляні бастіони. Тут розміщувалися землянки, козачі курені, двори, драгунські стайні та інші будівлі. Основними жителями Архангельського городка були козаки, а також селяни-втікачі.
1752 року Архангельський містечко під назвою Архангелгорода ввійшов до складу поселень Нової Сербії.. Тут у 1752-54 й 1759-61 роках була 7 рота Новосербського Гусарського полку (кінного). У 1754-59 й 1761—64 входила до складу Новослобідського козацького полку.
У березні 1764 року поселення дістало назву Новоархангельськ. Тут було розміщено штаб сьомої роти новоутвореного Чорного гусарського полку. Жителі його, крім військової служби, займались хліборобством, бджільництвом, рибальством. З того часу тут дозволено записувати в торговельні й ремісницькі цехи старообрядців, розкольників, євреїв-переселенців із Польщі та Молдови.
Станом на 1772 рік, в Архангельському шанці існувала дерев`яна однопрестольна церква Архангела Михаїла, священиком якої з 1763 року був Федір Садоцький. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. Під дзвіницею Архангельської церкви знаходилась дерев`яна однопрестольна церква Святої Варвари.
Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду проводила опис українських земель в 1774 року відзначала Новоархангельськ, як значний торгівельний центр, де тоді налічувалось 300 дворів купців і ремісників.
З 1784 року Новоархангельськ увійшов до Новомиргородського повіту, а в 1807 році став волосним центром Ольвіопольського повіту Херсонського губернії.
1821 року Новоархангельськ стає військовим поселенням, де розміщається штаб 2-го українського Уланського полку, пізніше— VI округу Новоросійського військового поселення. Жителі одночасно служили в армії і обробляли землю.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Новоархангельської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 2512 осіб, налічувалось 696 дворових господарств, існували православна церква, школа, 19 лавок та 2 винних погреба, відбувались базари через 2 тижні по неділі.
За час революції 1917 року та Громадянської війни селища не один раз переходило з рук в руки. Після встановлення радянської влади, весною 1920 року містечко перейшло у склад Первомайського повіту. 1921 року було утворено Новоархангельський район. Селище стало районним центром.
1927 року на річці Синюха було побудовано невеличку електростанцію. Перша сільськогосподарська артіль з`явилася в Новоархангельську в 1929 році. У 1931 році було створено першу машинно-тракторну станцію, що обслуговувала 44 колгоспи, і мала 50 тракторів, 12 молотарок, 7 двигунів, 10 автомашин і ремонтну майстерню.
30 липня 1941 року Новоархангельськ окупований німецькими військами. У перших числах серпня 1941 року в Новоархангельську точилися запеклі вуличні бої між оточеними радянськими (6-та і 12-та армії) та німецькими військами. Селище неодноразово переходило з рук в руки.
На території селища діяв партизанський загін ім. Чапаєва, під керівництвом Ю.Фрединського.
14 березня 1944 року Новоархангельськ звільнено військами 110-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир дивізії полковник Соболєв).
Після визволення Новоархангельська розпочалась розбудова та становлення зруйнованого господарства.
Одразу ж після визволення почали працювати колгоспи ім. Леніна, ім. Сталіна, "Нове життя" та "8 Березня", відновила свою роботу машинно-тракторна станція.
В 1945 році відбудовано на річці Синюсі гідроелектростанцію потужністю 75 квт. Протягом 1944-1945 років відновили роботу районна лікарня, дитяча консультація, райсанепідемстанція, дитячі ясла, школи, кінотеатр і бібліотека.
В 1950 році шляхом злиття артілей та колективних господарств утворились два колгоспи.
З 1957 року одержало статус селища міського типу.
В економічному розвитку Новоархангельська помітно збільшилася питома вага промисловості. Створювалися та успішно працюють такі підприємства, як Новоархангельський "Міжколгоспбуд", маслозавод, районне об`єднання "Сільгосптехніка", харчокомбінат при якому працюють хлібозавод, ковбасний та цех безалкогольних напоїв, виконробська дільниця будівельного управління облспоживспілки, пересувна механізована колона та рембуддільниця.
В 1972 році вступив до ладу Міжгосподарський комбікормовий завод, пізніше райоб`єднання "Сільгоспхімія".
Економічна криза 90-х років безумовно вразила міць промислових та сільськогосподарських підприємств району. Проте, нині відроджується могутність і бувала слава Новоархангельська.
В селищі працює Новоархангельський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів-гімназія" та Новоархангельська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів.
В мальовничому куточку на березі річки Синюхи працює дитячий оздоровчий табір "Бригантина", розрахований на відпочинок 900 дітей в літній період.
В селищі розміщені районний Будинок культури та три міські, дві бібліотеки, музична школа та районний будинок дитячої та юнацької творчості.
Для занять спортом було побудовано стадіон та спортивний зал дитячо-юнацької спортивної школи.
Для послуг гостей селища працюють готель, їдальня, бари, ресторан.
Новоархангельськ славиться своїми талантами. Цілий ряд художніх колективів мають звання народний.
В селищі розміщені районні відділення АТ "Ощадбанк", "ПриватБанк", "Райффайзен Банк Аваль".
В Новоархангельському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа I-III ступенів-гімназія" в жовтні 1979 року Кузьменко Волеславом Григоровичем було створено музей "Наша біографія", якому в 1999 році присвоєно звання народного України. В 2007 році Садовенко Юрієм Борисовичем засновано Новоархангельський районний краєзнавчий музей.
В центрі селища є два Меморіали воїнам-визволителям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, пам`ятники воїнам афганцям та чорнобильцям, пам`ятник загиблому на підводному човні "Комсомолець" капітану третього рангу Максимчуку Юрію Івановичу.
З Новоархангельщиною пов`язані долі поета Євгена Маланюка, якому на Батьківщині встановлене погруддя, відомих українських письменників Василя Козаченка, Кузьми Гриба, поета Анатолія Загравенка, військового діяча часів УНР Андрія Гулого-Гуленка, доктора економічних наук Ситникова О.С., кандидатів математичних наук Войцехівської К.Ф. та Попова А.І., кандидата хімічних наук Коваленко Л.І. та інших.
_03_03.png)
